Уряд затвердив перелік органів державного нагляду (контролю), на які не поширюється дія Закону України “Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”. До переліку включено органи, на сфери діяльності яких не поширювалася дія мораторію на проведення планових заходів державного нагляду (контролю) у 2017 році, а також додатково виводяться з-під дії мораторію органи державного ринкового нагляду, сфери ветеринарної медицини, карантину та захисту рослин, санітарного нагляду, Держекоінспекція та її територіальні органи, Мінприроди та ін.
Нинішній стан довкілля в Україні катастрофічний і в більшому ступені завдяки підприємствам-забруднювачам, які користуються низькими штрафами, відсутністю перевірок і відповідно повною безкарністю за порушення екологічного законодавства, – вважає заступник голови правління ВГО “Зелений Фонд” Зоя Мельник. – На разі, вийти з такого стану можливо через жорсткі заходи відповідальності до забруднювачів (штрафи, позбавлення дозволів, припинення діяльності підприємства). І механізм реалізації цих повноважень держекоінспекторами на практиці повинен бути максимально спрощений.
Принцип, з якого випливає сучасне екологічне законодавство демократичних країн: “polluter pays” (забруднювач платить) поки не діє в Україні.
Крім того, на законодавчому рівні слід розширити фінансово-господарські санкції саме юридичних осіб (підприємств-забруднювачів), зазначає експерт. Оскільки сьогодні застосовуються лише звичайні адміністративні та кримінальні санкцій до фізичних осіб (як правило притягують до відповідальності стрілочників – інженерів, екологів, встановлюючи їм мізерні штрафи). Наскільки ефективним є для відновлення стану чи компенсації за завдану шкоду довкіллю, якщо інженер великого промислового підприємства заплатить 1200 гривень штрафу?
Іншою проблемою є абсолютна невідповідність між обсягами наданих повноважень, покладених обов’язків та реальним рівнем матеріально-технічного забезпечення держекоінспекторів, що є одним з багатьох корупційних ризиків, адже особа, яка уповноважена здійснювати розрахунок збитків на багатомільйонні суми, за проведену роботу отримує заробітну плату на рівні прожиткового мінімуму.
Крім того, відсутність у держекоінспекторів, які в процесі здійснення нагляду за дотриманням вимог природоохоронного законодавства та законодавства у галузі мисливського господарства і полювання, табельної зброї та чітко визначеного форменого одягу контактує з озброєними особами в умовах, які не є сприятливими для його власної безпеки, життя та здоров’я.
Звичайно ці проблеми слід вирішувати комплексно і за рахунок покращення матеріально-технічного забезпечення разом з проведенням реформи Державної екологічної інспекції, адже створення якісного кадрового потенціалу здатного, відповідно до законодавства, високоефективно виконувати завдання і функції держави можливо лише за умови відповідного соціального, фінансового та матеріального забезпечення відповідного державного інспектора, – вважає пані Мельник.