Квітень 7, 2020 Бекетов Назар

Як європейці вирішують сміттєву проблему

Проблема екології, забруднення планети сміттям, а особливо пластиком дуже гостро постала у сьогоденні. Вулиці міст України, зокрема Дніпра, важко назвати чистими. До того ж сортуванням сміття займаються одиниці, які вважаються фріками і диваками, пише Дніпроград.

Як цю проблему вирішує член Європейського Союзу Естонія – дізнавалися журналісти на сміттєпереробному заводі у Талліні.

До 2014 року 40% акцій заводу належало місту, а 60% приватному власнику, а саме підприємство було збитковим. Пізніше муніципалітет викупив акції та вивів завод на самоокупність, впроваджуючи вторинну переробку та ефективний менеджмент.

Відходи вивозять з міста спеціальними машинами та приймають безпосередньо на майданчику підприємства. Естонці сортують сміття у різні контейнери, але деякі відходи, наприклад після ремонту чи будівництва, доводиться вивозити самостійно. Винести будівельне сміття просто на вулицю для місцевих мешканців табу.

Далі на підприємстві відбувається більш ретельне сортування таких відходів, як скло, цегла, метал, біологічні відходи, папір, електроніка, небезпечні матеріали тощо. Більш ніж 65% йде на переробку, а інше складається у велику гору.

“Поки ми не придумали, як використовувати деякі матеріали, тож вони утворюють гору сміттєзвалища. Але наша головна мета поступово зменшувати цю гору”, – розповіла директорка центру Керта Тіітсо.

Основні напрями вторинної переробки – це створення альтернативного палива та компосту. Паливо використовується для опалення самого підприємства, а також продається цементному заводу, що неподалік. Раніше він працював на сланці. Потім переробили печі, встановили вартісні фільтри та використовують у якості пального сміття. Спалюють все: одяг, пластик, залишки паперу – і при цьому це жодним чином не шкодить довкіллю завдяки потужним фільтрам.

Компост створюється з біовідходів. Процес відбувається за німецькою технологією і повний цикл триває 6-9 місяців. Готовий компост спочатку продавали тоннами, але потім почали пакетувати та продавати як ґрунт для садівництва. Це в рази збільшило його вартість й відповідно прибутковість підприємства.

Окрім сміттєвого полігону в Естонії функціонує пакувальна компанія, в цеху якої  відбувається переробка скляних, пластикових та бляшаних тар.

Директор компанії Каупа Карба розповів, що в країні працює депозитна система, що передбачає отримання грошей за кожну повернуту скляну чи ПЕТ-пляшку, або металеву банку. У великих супермаркетах встановлені спеціальні автомати, що приймають пляшки і повертають 10% вартості напою. Окрім автоматів пляшки збираються вручну і передаються на переробку. Таким чином близько 9 з 10 пляшек, які потрапили на ринок, повертаються назад. Після переробки 100% матеріалу використовуються повторно для створення нової тари і продаються виробникам.

На думку директора компанії, в ідеальній моделі депозитної системи все виходить на самоокупність. Якби 100% використаної тари поверталося б на переробку – не потрібно було б виготовляти нові пляшки.

До успіху такої депозитної системи можуть привести некомерційне ставлення з боку компанії-переробника, участь зацікавлених сторін, як покупця так і продавця, а також законодавча база, логістика, контроль і постійне інформування громадськості. Таким чином, система виховує свідомість громадян, а це найголовніший фактор у формуванні екологічно чистого довкілля.

Матеріал підготовлено у рамках спільного проекту Українського кризового медіа-центру та Естонського центру східного партнерства.

Автор: Єва МЕРЕЖКО

X