Як вирішується проблема зі сміттям у Львові: думки чиновників, екологів та експертів

27 Грудня, 2017
Posted in Новини
27 Грудня, 2017 admin

Як вирішується проблема зі сміттям у Львові: думки чиновників, екологів та експертів

Вчора, 26 грудня, у Львівському прес-клубі відбулася зустріч, яка підбивала підсумки того, що було зроблено ЛМР з проблемою сміття впродовж року. Чиновники та депутати ЛМР, екологи й експерти, представники фірм-перевізників обговорювали здобутки та недоліки у роботі міської влади у напрямку залучення коштів, розробки проекту сміттєпереробного заводу та рекультивації звалища у Грибовичах, а також пошуку місця для нового полігону.

У зустрічі взяли участь Вадим Ноздря – директор ЛКП «Зелений Львів», Роман Іванців – член постійної комісії з питань інженерного господарства, транспорту, зв’язку та житлової політики ЛМР, адвокат; Алла Войціховська, еколог МБО «Екологія-Право-Людина»; Дмитро Скрильніков – голова ГО «Бюро екологічних розслідувань», Олег Гайовишин – експерт, екс-директор «АВЕ-Львів», Богдан Михалусь – власник «Грінера-Львів».

Кредити, грант та кошти громади Львова

Модератор заходу, Роман Шостак, процитував дані з листа, який Прес-клуб отримав від ЛМР у відповідь на інформаційний запит. У ньому зазначено, що вартість рекультивації Грибовицького звалища 28, 6 млн євро, вартість будівництва заводу 37,9 млн євро. Разом – трохи більше як 66 млн євро. А ЛМР має намір брати кредити аж на 110 млн євро.

Ситуацію прокоментував Вадим Ноздря: «Насправді щодо обсягу кредиту ситуація така. Ми збільшили суму позики від ЄБРР на 5 млн євро: зараз вона становить 25 млн. Також відстояли гранд на 10 млн євро. Разом виходить 35 млн. Плюс є кошти з міського бюджету, які дозволять починати попередні роботи, в тому числі й проектні – в бюджеті на наступний рік передбачено близько 46 млн грн. Це всі кошти, якими ми будемо оперувати наступного року».

Також він пролив світло щодо кредиту від ЄІБ – він зможе надійти не скоріше 2019 року. До того ж, у ЛМР мають намір скоротити розмір цього кредиту до 50 млн євро (планувалося 75 млн).

«Львів увійшов у перелік 22 аплікантів, які визначені для отримання кредиту. Зараз ми маємо надати банку усі документи по трьох напрямках, які вони будуть фінансувати, а саме: рекультивація, завод і полігон. Тоді і буде прийматися рішення», – підсумував керівник ЛКП «Зелене місто».

Рекультивація звалища

«Основними проблемами звалища є виположення схилів, які критично стрімкі та небезпечні, а також великі озера з інфільтратами та гудронами.

У нас на звалищі діяла установка з очищення фільтратів, яка здатна була переробити 15 кубометрів стоків на добу, в той час, як щодня прибуває 60. Зараз місто уклало угоду з ТзОВ ІФ «ЕЛ-ПО», підприємством відомого академіка Володимира Рогова, яке взялося модернізувати цю установку – тепер вона перероблятиме близько 200 кубометрів інфільтрату в добу.

Коли ми укладали угоду з ними, то поставили чітку жорстку вимогу – рівень забруднення стічних вод має бути на тому граничному рівні, який визначив «Львівводоканал». Якщо цього не буде дотримано, то вони повертають нам всі кошти, які ми їм заплатили. І вони погодились на ці вимоги», – розповів Роман Іванців.

Богдан Михалусь, який інспектував установку та має досвід роботи з подібними агрегатами за кордоном, додав: «Я вважаю, що система очистки, яка впроваджена на звалищі, якісна і прогресивна. Якщо ще відзначити, що розроблена вона українськими фахівцями, ще й значно дешевше від іноземних аналогів, то тим більше можна порадіти за результат».

Щодо рекультивації також висловився Олег Гайовишин, який працює з ТПВ у Львові з 1992 року:

«Я просив ЛМР почати робити з рекультивації ще у середині 1990-их років. Ходив, оббивав пороги і переконував, що треба виположувати схили, які можуть зсунутись. Треба відкачувати фільтрати, які підмивають тіло полігону. Треба вирівнювати поверхню, яка зараз нагадує рельєф Місяця. На жаль, ці проблеми не вирішувались та призвели до трагедії. Тому зараз я хотів би, щоби врешті ці проблеми почали розв’язувати».

Також всі зійшлися на тому, що найскладнішою частиною робіт на звалищі є ліквідація небезпечно стрімких схилів. Основною технологічною розробкою у цьому напрямку є пропозиція «Еджіс» проводити екскавацію відходів за допомогою екскаватора з дуже довгою стрілою. Але й у цього методу є недоліки. З одного боку, це безпека тих робіт, зважаючи на імовірність нового зсуву. А з іншого – екологічна та пожежна складова, адже при розриві старих відходів буде вивільнятися метан, який в будь-який момент може загорітися.

Сміттєпереробний завод

Вадиму Ноздрі спочатку довелося пояснювати, чому було змінено ділянку під завод, які фінансові втрати це викликало для громади Львова та наскільки буде відтерміновано реалізацію проекту:

«Оголошення наприкінці року тендеру на роботи по сміттєпереробному заводу не відбулося (хоча було передбачено у календарному плані співпраці з ЄБРР) з об’єктивних причин. Ми змушені були змінювати ділянку для заводу. Тепер потрібно два-три місяці для отримання проекту землеустрою та містобудівних умов. До того часу, на момент проведення тендеру, ТЕО вже має бути розроблено, погоджено і проведено експертизу. І цього разу замовником виступить ЛКП «Зелений Львів».

Також пан Вадим наголосив на тому, що ТЕО, яке розроблялось для ТЕЦ-2 також, з певними правками, підійде і для ділянки на Пластовій. Щодо проплат на розробку проекту заводу, то вони не були проведені. Адже «Львівтеплоенерго» не зміг отримати усіх необхідних для проектування документів.

За найоптимістичнішими прогнозами присутніх експертів, завод запрацює не скоріше як у 2019 році.

Сортування

«Владі хотілося б запропонувати, щоби вони не чекали на будівництво заводу, який не стане панацеєю у вирішенні проблеми, а почати вирішувати її вже зараз. Вирішувати, сконцентрувавшись на сортуванні сміття. На жаль, за моєю інформацією, справи у цьому керунку рухаються не найкраще», – повідомив, опираючись на власний 25-річний досвід, Олег Гайовишин.

За словами Вадима Ноздрі, з цим питанням слід звертатися до перевізників, в обов’язки яких вже закладено сортування, або до ЛОДА, які можуть вимагати від них покращення роботи. Ще, як варіант, забирати у перевізників цю функцію і тоді робити вже все силами ЛМР.

На що Олег Гайовишин відповів, що ЛМР має створити умови для підприємців та інвесторів, які будуть стимулювати їх сортувати сміття:

«За кожну тонну зданої вторсировини вони повинні отримати належну компенсацію від ЛМР. Має бути впроваджено державно-приватне партнерство, коли чітко прописуються правила роботи між замовником, в особі ЛМР, та виконавцем, операторами вивезення ТПВ».

Підсумовуючи розмову, екологи наголосили на тому, що важко аналізувати імовірні наслідки щодо технології роботи заводу, оскільки ЛМР постійно змінює вихідні дані, приховує базові документи, а тепер – ще й змінює ділянку.

«Нам до кінця не відомо, буде це сміттєспалювальний чи сміттєпереробний завод, який виготовлятиме РДФ. Ми так і не бачили ні проекту заводу, ні вимог до проектантів. А, у підсумку, ще й змінили ділянку, навколо якої формувались усі вимоги, завдання та проекти, тобто ми фактично вийшли на нульовий показник», – зробив невтішне резюме Дмитро Скрильніков.

На що представник ЛМР відповів, що влада намагається робити те, що є реально на даний момент. Адже не слід опускати руки тоді, коли довелося змінювати ділянку під завод чи коли немає розуміння з громадами щодо території під новий полігон.

Джерело: http://zik.ua